Батьківські збори
«РУХЛИВИЙ СПОСІБ
ЖИТТЯ –
ЗАПОРУКА ЗДОРОВ’Я» 1. Вступне
слово вчителя. 2. Обговорення
педагогічних ситуацій. 3. Підсумкова
бесіда. 4. Зразки
ігор. Класна кімната оформлена малюнками дітей і
сімейними фотокартками, на яких зображено різноманітні форми спільного
родинного дозвілля. На дошці кольоровою крейдою проілюстровано статистичні дані
під заголовком «Факти, які говорять самі за себе…». За статистичними даними в Україні: -
абсолютно здорових учнів початкових
класів – 5%; -
мають схильність до частих захворювань –
50-60%; -
мають дефекти зору і нервово-психічні
відхилення – 50%; -
мають захворювання носоглотки – 30-40%; -
мають порушення постави – 30-40%; -
мають надлишкову масу тіла – 20%. Вступне слово вчителя. Загальновідомо, що причина такої статистики –
екологічні, економічні, соціально-педагогічні фактори. Явище, яке породжує таку
картину – це ще й малорухливий спосіб життя. За минуле століття, на думку вчених, вага
безпосередньої м’язової роботи людини знизилася з 94 до 1 відсотка. Відомо
також, що мінімальна норма кроків, зроблених людиною за день, має бути до
10000. Сучасна людина не виконує й половини норми. Щоб зберегти баланс рухової
активності школяра, він має щоденно робити 23-30 тисяч кроків. У той же час, за даними наукових досліджень, 51%
дітей взагалі не бувають на вулиці після повернення зі школи, 73% школярів не
влаштовують руханок і динамічних пауз під час самопідготовки уроків. За
виконанням домашніх завдань молодший школяр (як правило) просиджує за столом
2-3 години та ще 2-3 години за комп’ютером, збавляючись іграми. Розвиткові
гіподинамії сприяють телевізор, електронні іграшки тощо. Батьки спокійні: їхня
дитина сидить у дома, зайнята, перебуває (чого кращого хотіти) весь час на
«очах». Отож, один із головних недоліків ХХІ століття –
малорухомий спосіб життя, який стає нормою існування дорослих і дітей. Задумаємося над цією проблемою. Часто, наставляючи
свою дитину, ви кажете: «Погано їстимеш, - захворієш!», «Не вдягатимешся тепло
– застудишся!» та ін. Але практично дуже рідко в родинах говориться дітям: «Не
робитимеш зарядку не станеш сильним!», «Не гратимеш у рухливі ігри, не
займатимешся спортом – важко досягатимеш успіхів у навчанні!». У результаті нинішні школярі серед життєвих
пріоритетів на перше місце ставлять багато чого, але тільки не здоров’я (на
думку спеціалістів – медиків, 75% усіх хвороб людини закладено в дитячі роки). У чому ж причина? Напевно, справа в тому, що часто
батьки помилково вважають: для дитини найважливіше добре навчатись. А чи можна
добре вчитися, якщо в тебе голова йде обертом, якщо твій організм ослаблений
хворобами і лінощами, якщо він не вміє боротися з недугами? Замисліться над педагогічними ситуаціями, які ми
вам запропонуємо, порівняйте їх зі станом фізичного виховання дітей у вашій
родині, висловіть свою думку і поділіться власним досвідом. Якщо
ти чесний, сміливий, наполегливий – це добре, молодець! Але виникає таке запитання:
чи є в цьому сенс, якщо ти слабкий і хворобливий? Чи зможеш захистити від
хулігана себе або дівчину з якою дружиш? Чи виберешся з палаючого лісу якщо
звик, через кожний кілометр відпочивати, засунувши цукерку за щоку? А тут не
те, що цукерки – води немає! Чи зможеш витягти з річки друга, котрий тоне, коли
плавати не вмієш? Отож, про що мова? Про загартування, про силу, про
спритність. Вони потрібні для того, щоб міцніше стояти на ногах. Солнцев Р.И. И даже когда один// Пионерская
правда. – 1986. – 21 марта 1. Чи
належно турбуєтеся у своїй сім’ї про те, щоб виростити дітей фізично загартованими? 2. Проаналізуйте
відомі вам факти, коли відсутність фізичної сили, спритності ускладнюють
формування у дітей активної життєвої позиції, впевненості й готовності захищати
свої погляди і переконання. В
умовах педагогічно керованих занять фізичними вправами рухова активність
школяра набуває соціальної спрямованості на всебічний гармонійний розвиток
особистості. Важливим завданням є досягнення того, щоб заняття фізичною культурою
стали для кожного учня необхідністю. Потреба дитини в рухах – одна з головних
умов її розвитку. Рухи у віці до 10 років виконуються значною мірою не
усвідомлено, як вияв біологічної необхідності. Обмеження рухової активності
дитини негативно позначаються на її загальному розвиткові. З часом потребу в руховій
діяльності дитина осмислює дедалі більше; вона спрямовується на досягнення
певної мети пов’язаної з навчанням, працею, грою. Усвідомлення
успіхів свого фізичного вдосконалення породжує в школяра позитивні переживання
і висуває нову, вищу мету, на досягнення якої він спрямовуватиме свою наступну
діяльність. Козленко
Н.А. Школьникам – привичку заниматься физкультурой. - К.: Рад. шк.,
1985. – С. 10-12. 1. Як фізичне виховання дітей у
вашій сім’ї впливає на формування особи? 2. Чи
сформована потреба занять фізичною культурою у ваших дітей? Що необхідно для її
розвитку і зміцнення? Підсумкова бесіда. Рухливий спосіб життя – запорука здоров’я, а
універсальним засобом організації рухового режиму для молодших школярів є рухлива гра. Вона приваблює
дітей своєю емоційністю, різноманітністю сюжетів і рухових завдань. У грі дитина
моделює і розвиває свої основні природні рухи (біг, стрибки, рівновагу, лазіння,
метання тощо). Рухи (у свою чергу) стимулюють роботу різних груп м’язів, посилюють
кровообіг, дихання, покращують обмін речовин, функціонування внутрішніх
органів. Окрім того, рухливі ігри сприяють вихованню у дітей молодшого
шкільного віку морально-вольових якостей (товаристскість, взаємодопомогу,
взаємовиручку, волю ,сміливість, витримку, наполегливість), зміцнюють здоров’я
(силу, спритність, витривалість), сприяють загальному фізичному розвиткові та
формують рухові вміння і навички. Рухливі ігри сприяють також розвиткові уваги,
пам’яті, фантазії, формують особистісні якості. Беручі участь в іграх, діди
набувають досвіду спілкування з ровесниками і дорослими. Висновок простий. Частіше грайтеся з дітьми,
стимулюйте їхню рухову активність своїм власним прикладом. Таким чином, ви не
тільки весело організуєте родинне дозвілля, а й сприятимете зміцненню здоров’я
дитини і формуванню необхідних для її життя загальнолюдських рис і якостей. Пам’ятайте! Вибираючи гру, потрібно добре
подумати, що ви хочете розучити з дитиною, який вид рухової діяльності обрати.
Майже кожну вправу можна швидко перевести в гру, давши їй якусь оригінальну
назву (відповідно до вподобань або інтересів дитини), визначитись, як проводити
гру, з чого розпочати і, звичайно, встановити прості правила(2-3). Для деяких
ігор необхідний колектив з кількох учасників. Якщо у дитини немає братів чи
сестер, дитячий колектив успішно можуть замінити члени родини. Наведемо для прикладу кілька з них. Ігри на снігу. Улюбленою і корисною забавою як для дітей,
так і для дорослих, є різноманітні ігри на снігу. Серед них – прокладання
доріжок, квач, спостереження за слідами тварин і людей, метання сніжок у ціль
(дерево, стіну будинку), гра в сніжки. В результаті дитина фізично розвивається
і загартовується. «Подіум».
Дитина-«модель» демонструє своє вміння ходити з правильною поставою, рухи
руками при ходьбі, правильне положення тулуба, голови. Дорослі коригують ходу й
оцінюють за дванадцятибальною системою. Наступного дня гра повторюється знову,
а «учасник» (дитина) намагається покращити свою оцінку. Далі ходьбу можна
ускладнити тим, що дитина несе на голові легкий предмет (книгу, мішечок з
крупою тощо). «Моделлю» можуть бути й інші члени родини, а дитина оцінювати. «Бджоли і ведмідь».
Дитина-«бджола» вилізає з вулика (його можна позначити, низько натягнувши мотузку
над землею) і «літає» - легко бігає, вільно розвівши руки. Після вигуку
дорослого: «ведмідь!» - швидко ховається у «вулик». Гру можна урізноманітнити
тим, що дорослий-«ведмідь» непомітно з’являється без звукового попередження, і
тоді дитина має бути спостережливою. Далі гравці міняються місцями: дитина
виконує роль ведмедя, а дорослий – бджоли. «Снайпер». На висоті 1-1,5 м від підлоги підвісити м’яч (ціль). Гравці (дитина і дорослі),
розташувавшись на віддалі 3-5 м
віцд нього, мають тенісним (гумовим), м’ячиком попасти в нього. Кожному
гравцеві дається 3-5 спроб. Перемагає той, хто більше разів влучить у ціль. Гру можна ускладнити: попадати вціль, яка
гойдається.
«Рибалка і рибка».
Імпровізована риболовля. «Рибалка»-дорослий і «рибка»-дитина стають один проти
одного. У руках у «рибалки» імпровізована вудочка. Піднімаючи руку з вудочкою
вгору, «рибалка» дає команду: «Ловись, рибко, велика і маленька!»
дитина-«рибка» починає стрибати, «рибалка» дає команду: «Клює!» -
дитина-«рибка» має максимально підскочити вгору, дорослий-«рибалка» повинен її
піймати. Потім вони міняються місцями. Якщо у грі беруть участь більше двох
гравців, то команди може подавати інший.
| 
